Challenges
Datasets
Workspaces
Papers
Discussions
Leaderboard
Log inSign up
Challenges
Datasets
Workspaces
Papers
Discussions
Leaderboard
Blog
Job Board
Q3AS

© 2026 Aqora Quantum S.A.S.

TermsPrivacyLegal Notice

Множини об'єктів: онтологія фізичної реальності

Igor Balamut

Published May 31, 2026• 0 citations
Publisher

Abstract

Preprint, version 1.0. Ukrainian original. У статті розгортається онтологічний підхід до фізичної реальності, заснований на понятті множин подібних об'єктів, у якому об'єкт постає не як окрема сутність, а як клас реалізацій певного типу, що відтворюється у часі. Запропонована онтологія узгоджується з математичним формалізмом сучасної фізики і розгортається у двох взаємопов'язаних напрямах. У хвильовому розділі показано, що структура простору-часу Мінковського та кінематика спеціальної теорії відносності виводяться з вимоги інваріантності фази на множині допустимих описів одного й того самого фізичного процесу. Фотон постає як первинний однокомпонентний хвильовий процес, а масивний об'єкт — як зв'язана пара зустрічних світлоподібних компонент; швидкість масивного об'єкта інтерпретується як міра фазової асиметрії між цими компонентами, а власна частота спокою — як первинна характеристика об'єкта, з якою стандартним чином пов'язується маса. В онтологічному розділі множина базових об'єктів інтерпретується як фізичне середовище з максимальною ентропією; локалізовані структури вищого рівня організації відповідають локальному зменшенню ентропії та виникненню кореляційної мікродинаміки, а фізичні поля — характеристикам просторового розподілу ентропії, спричиненим цими структурами. Підхід не змінює математичних формалізмів сучасної фізики, а пропонує їх онтологічну інтерпретацію, у якій кінематичні, термодинамічні та польові властивості фізичних теорій постають як наслідки структурної організації множини базових об'єктів. An English translation will be deposited as a separate Zenodo record.

DOI
10.5281/zenodo.20474324

Related papers

Фотон та рух матеріального тіла як хвильові процеси: фазова релятивістська інтерпретація

Igor Balamut

Запропоновано єдиний хвильово-фазовий опис фотона та руху матеріального тіла. Побудова ґрунтується на описі хвильових процесів і збереженні їхнього фазового стану як вихідному принципі та приводить до перетворень Лоренца і структури простору-часу Мінковського без їхнього попереднього введення. Показано, що фізично значущою характеристикою хвильового процесу є його фазовий стан, який зберігається під час еволюції та набуває фізичного змісту лише при порівнянні різних процесів. Хвильовий інваріант руху матеріального тіла факторизується через дві протилежно спрямовані світлоподібні компоненти Q± = Ω ± cK = 2Ω_{l,±}, добуток яких після природного перемасштабування набуває нормованої форми Q₊Q₋ = 1. У цьому поданні параметри (Ω, K) не є незалежними величинами, а визначаються двома світлоподібними компонентами. У межах запропонованого підходу доплерівський зсув інтерпретується як фазове співвідношення між хвильовими процесами, тоді як відносна швидкість у спеціальній теорії відносності відповідає доплерівській асиметрії між двома світлоподібними компонентами хвильового процесу руху. Отримана побудова відтворює кінематичну структуру спеціальної теорії відносності та забезпечує єдиний хвильово-фазовий опис фотона і руху матеріального тіла.

•Jun 4, 2026•0 citations

ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ КВАНТОВОЇ ОСВІТИ: СПРОБА НАУКОВОГО АНАЛІЗУ

Тамара Пушкарьова, Oleksandr Petrovych Hrytsenko

Феномен утворення значної кількості інноваційно-технологічних задумів є суттєвою ознакою нашого сьогодення. Новітні ідеї перестають бути винятково прерогативою фізики й проникають у такі галузі знань, як інформатика, хімія, біологія, соціологія, екологія, агрономія, медицина або освіта. Серед цих новацій чи не найістотніша місія відводиться квантовим технологіям, за принципами яких проходять трансформаційні зрушення в класичних поглядах на функціонування явищ, процесів чи окремих об’єктів. У такий спосіб положення квантової теорії переходять у наш час зі статусу чогось фантастичного, дивного й загадкового у стан такого, що є доречним і конче необхідним. Безпосередня сутність квантової теорії базується на понятті «квант», такої первісно-базової енергетичної частки, яка завжди випромінюється не в форматі постійно функціонуючих хвиль, а в режимі формування й генерування окремих дискретних пакетів, пучків або ж порцій. Тож усвідомлення квантів і розроблення квантової теорії сприяло відкриттю нелінійної природи взаємодії й обміну енергією між окремими предметами різного походження, що передбачає як квантове випромінювання, так і квантове сприйняття. Отже, перевага квантових систем виявляється в тому, що означені функціонали допомагають виявити ті «проблемні вузли», розв’язання яких має: 1) реформувати систему в стислі терміни; 2) значно зменшити витрати коштів і часу на модернізацію системних компонент; 3) виявити слабкі ланки в побудові системоутворюючих зв’язків і відношень; 4) завбачити заміну (трансформацію) окремих елементів, частин або модулів; 5) ініціативно використовувати сучасні знання й досвід із різних галузей наукових досліджень. У наш час сучасна освіта не повинна локалізуватися в рамках однієї галузі знань, а дослідження, що пов’язані з модернізацією системи освіти або її окремих компонентів (методів, технологій, засобів навчання), мають проходити на трансдисціплінарному вузловому перетині кількох наукових течій, які здатні підказати найбільш ефективне рішення в нелінійній картині усвідомлення світу та у взаємовідносинах представників національного соціуму.

Ukrainian Educational Journal•Dec 31, 2024•0 citations

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОПИСУ СТАНУ КВАНТОВИХ СИСТЕМ

Volodymyr Skalozub, А. М. Турінов

Сучасна фізика — це квантова фізика, об'єктом вивчення якої є закономірності мікросвіту через опис станів і руху мікрочастинок. Систематизація знань з цієї дисципліни, а також формування сучасного наукового світогляду в студентів фізичних спеціальностей визначається рівнем засвоєння фундаментальних фізичних законів, теорій і принципів. Тому в методологічному аспекті дуже велике значення має вірне розуміння студентами основних фізичних понять, наприклад, поняття стану квантових систем. В даній статті на базі визначення фізичної величини як кількісно вимірюваної властивості матерії аналізуються і порівнюються поняття стану системи в класичній і квантовій фізиці. Обговорюється роль співвідношень невизначеностей Гейзенберга при формуванні поняття стану квантового об’єкта. Стан виникає як результат взаємодії об’єкта при його рухах в різноманітних макроскопічних умовах. Проводиться порівняння понять класичної і квантової суперпозиції станів системи. Наведено приклади, які роз’яснюють обговорювані положення. Підкреслюється, що поняття стану квантової системи, який описується хвильовою функцією, полягає в об’єктивному описі всіх потенційних можливостей, притаманних мікрооб’єкту.

Фізико-математична освіта. Науковий журнал•Oct 23, 2017•0 citations

Вивчення симетрії у процесі навчання з квантової механіки у вищих навчальних закладах

Ольга Миколаївна Кузьменко

У статті аналізуються та розглядаються закони збереження динамічних характеристик квантової механіки, таких як енергія, момент імпульсу та імпульсу. Виявлено їх взаємозв`язок з фундаментальним поняттям симетрії, яке покладено в основу сучасних фізичних теорій. Принципи симетрії використовуються в об’єднуючих фізичних теоріях. Проте слід відзначити, що теорія великого об’єднання, заснована на принципах симетрії, знаходиться у стадії розробки. Роль принципів інваріантності у фізиці ще не вичерпана, і ми далекі від універсального закону природи. Симетрія властивостей квантово-механічної системи щодо перестановки частинок місцями лежить в основі принципу нерозривності частинок. Для багатьох фізичних систем характерні свої особливі приховані типи симетрії. У фізиці елементарних частинок – калібрувальна інваріантність — симетрія частинок відносно певного типу перетворень, завдяки якій можна встановити внутрішню структуру у великій кількості відкритих фізиками елементарних частинок. Симетрія виявляє взаємозв´язок фізичних законів, спрощує розуміння складних процесів, що протікають у мікросвіті та розглядаються у навчанні з фізики.

Фізико-математична освіта. Науковий журнал•Oct 22, 2015•0 citations

Містифікація субатомної фізики: причини та наслідки

Nadija Kozachenko

В статті аналізуються кризові явища в сучасній фізиці елементарних частинок. Йдеться про методологічні та змістовні проблеми науки, причиною яких є розрив фізики та філософії. На прикладі популярної зараз теорії струн, показано як деформована наука наближається за своїми функціями до релігії.

Actual Problems of Mind•Jul 1, 2017•0 citations

Квазібозони, складені з двох ферміонів, та деформовані осцилятори

О.М. Гаврилик, І. І. Качурик, Yu. A. Mishchenko

Поняття квазібозонів чи складених бозонів має широкий спектр фізичних застосувань (мезони, ексітони тощо). Відомо, що навіть у випадку квазібозонів, складених із двох звичайних ферміонів, їх оператори народження і знищення задовольняють нестандартні комутаційні співвідношення. Природно спробувати реалізувати квазібозонні оператори відповідно операторами народження і знищення деформованих (нелінійних) осциляторів, адже останні становлять добре вивчену область сучасної квантової фізики. У статті доведено, що такі деформовані осцилятори, які реалізують квазібозони, справді існують. Виведено необхідні і достатні умови для реалізації. Також доведено єдиність сім'ї можливих деформацій.

Ukrainian Journal of Physics•Feb 8, 2022•8 citations
Preprint, version 1.0. Ukrainian original. У статті розгортається онтологічний підхід до фізичної реальності, заснований на понятті множин подібних об'єктів, у якому об'єкт постає не як окрема сутність, а як клас реалізацій певного типу, що відтворюється у часі. Запропонована онтологія узгоджується з математичним формалізмом сучасної фізики і розгортається у двох взаємопов'язаних напрямах. У хвильовому розділі показано, що структура простору-часу Мінковського та кінематика спеціальної теорії відносності виводяться з вимоги інваріантності фази на множині допустимих описів одного й того самого фізичного процесу. Фотон постає як первинний однокомпонентний хвильовий процес, а масивний об'єкт — як зв'язана пара зустрічних світлоподібних компонент; швидкість масивного об'єкта інтерпретується як міра фазової асиметрії між цими компонентами, а власна частота спокою — як первинна характеристика об'єкта, з якою стандартним чином пов'язується маса. В онтологічному розділі множина базових об'єктів інтерпретується як фізичне середовище з максимальною ентропією; локалізовані структури вищого рівня організації відповідають локальному зменшенню ентропії та виникненню кореляційної мікродинаміки, а фізичні поля — характеристикам просторового розподілу ентропії, спричиненим цими структурами. Підхід не змінює математичних формалізмів сучасної фізики, а пропонує їх онтологічну інтерпретацію, у якій кінематичні, термодинамічні та польові властивості фізичних теорій постають як наслідки структурної організації множини базових об'єктів. An English translation will be deposited as a separate Zenodo record.
Запропоновано єдиний хвильово-фазовий опис фотона та руху матеріального тіла. Побудова ґрунтується на описі хвильових процесів і збереженні їхнього фазового стану як вихідному принципі та приводить до перетворень Лоренца і структури простору-часу Мінковського без їхнього попереднього введення. Показано, що фізично значущою характеристикою хвильового процесу є його фазовий стан, який зберігається під час еволюції та набуває фізичного змісту лише при порівнянні різних процесів. Хвильовий інваріант руху матеріального тіла факторизується через дві протилежно спрямовані світлоподібні компоненти Q± = Ω ± cK = 2Ω_{l,±}, добуток яких після природного перемасштабування набуває нормованої форми Q₊Q₋ = 1. У цьому поданні параметри (Ω, K) не є незалежними величинами, а визначаються двома світлоподібними компонентами. У межах запропонованого підходу доплерівський зсув інтерпретується як фазове співвідношення між хвильовими процесами, тоді як відносна швидкість у спеціальній теорії відносності відповідає доплерівській асиметрії між двома світлоподібними компонентами хвильового процесу руху. Отримана побудова відтворює кінематичну структуру спеціальної теорії відносності та забезпечує єдиний хвильово-фазовий опис фотона і руху матеріального тіла.
Феномен утворення значної кількості інноваційно-технологічних задумів є суттєвою ознакою нашого сьогодення. Новітні ідеї перестають бути винятково прерогативою фізики й проникають у такі галузі знань, як інформатика, хімія, біологія, соціологія, екологія, агрономія, медицина або освіта. Серед цих новацій чи не найістотніша місія відводиться квантовим технологіям, за принципами яких проходять трансформаційні зрушення в класичних поглядах на функціонування явищ, процесів чи окремих об’єктів. У такий спосіб положення квантової теорії переходять у наш час зі статусу чогось фантастичного, дивного й загадкового у стан такого, що є доречним і конче необхідним. Безпосередня сутність квантової теорії базується на понятті «квант», такої первісно-базової енергетичної частки, яка завжди випромінюється не в форматі постійно функціонуючих хвиль, а в режимі формування й генерування окремих дискретних пакетів, пучків або ж порцій. Тож усвідомлення квантів і розроблення квантової теорії сприяло відкриттю нелінійної природи взаємодії й обміну енергією між окремими предметами різного походження, що передбачає як квантове випромінювання, так і квантове сприйняття. Отже, перевага квантових систем виявляється в тому, що означені функціонали допомагають виявити ті «проблемні вузли», розв’язання яких має: 1) реформувати систему в стислі терміни; 2) значно зменшити витрати коштів і часу на модернізацію системних компонент; 3) виявити слабкі ланки в побудові системоутворюючих зв’язків і відношень; 4) завбачити заміну (трансформацію) окремих елементів, частин або модулів; 5) ініціативно використовувати сучасні знання й досвід із різних галузей наукових досліджень. У наш час сучасна освіта не повинна локалізуватися в рамках однієї галузі знань, а дослідження, що пов’язані з модернізацією системи освіти або її окремих компонентів (методів, технологій, засобів навчання), мають проходити на трансдисціплінарному вузловому перетині кількох наукових течій, які здатні підказати найбільш ефективне рішення в нелінійній картині усвідомлення світу та у взаємовідносинах представників національного соціуму.
Сучасна фізика — це квантова фізика, об'єктом вивчення якої є закономірності мікросвіту через опис станів і руху мікрочастинок. Систематизація знань з цієї дисципліни, а також формування сучасного наукового світогляду в студентів фізичних спеціальностей визначається рівнем засвоєння фундаментальних фізичних законів, теорій і принципів. Тому в методологічному аспекті дуже велике значення має вірне розуміння студентами основних фізичних понять, наприклад, поняття стану квантових систем. В даній статті на базі визначення фізичної величини як кількісно вимірюваної властивості матерії аналізуються і порівнюються поняття стану системи в класичній і квантовій фізиці. Обговорюється роль співвідношень невизначеностей Гейзенберга при формуванні поняття стану квантового об’єкта. Стан виникає як результат взаємодії об’єкта при його рухах в різноманітних макроскопічних умовах. Проводиться порівняння понять класичної і квантової суперпозиції станів системи. Наведено приклади, які роз’яснюють обговорювані положення. Підкреслюється, що поняття стану квантової системи, який описується хвильовою функцією, полягає в об’єктивному описі всіх потенційних можливостей, притаманних мікрооб’єкту.
У статті аналізуються та розглядаються закони збереження динамічних характеристик квантової механіки, таких як енергія, момент імпульсу та імпульсу. Виявлено їх взаємозв`язок з фундаментальним поняттям симетрії, яке покладено в основу сучасних фізичних теорій. Принципи симетрії використовуються в об’єднуючих фізичних теоріях. Проте слід відзначити, що теорія великого об’єднання, заснована на принципах симетрії, знаходиться у стадії розробки. Роль принципів інваріантності у фізиці ще не вичерпана, і ми далекі від універсального закону природи. Симетрія властивостей квантово-механічної системи щодо перестановки частинок місцями лежить в основі принципу нерозривності частинок. Для багатьох фізичних систем характерні свої особливі приховані типи симетрії. У фізиці елементарних частинок – калібрувальна інваріантність — симетрія частинок відносно певного типу перетворень, завдяки якій можна встановити внутрішню структуру у великій кількості відкритих фізиками елементарних частинок. Симетрія виявляє взаємозв´язок фізичних законів, спрощує розуміння складних процесів, що протікають у мікросвіті та розглядаються у навчанні з фізики.
В статті аналізуються кризові явища в сучасній фізиці елементарних частинок. Йдеться про методологічні та змістовні проблеми науки, причиною яких є розрив фізики та філософії. На прикладі популярної зараз теорії струн, показано як деформована наука наближається за своїми функціями до релігії.
Поняття квазібозонів чи складених бозонів має широкий спектр фізичних застосувань (мезони, ексітони тощо). Відомо, що навіть у випадку квазібозонів, складених із двох звичайних ферміонів, їх оператори народження і знищення задовольняють нестандартні комутаційні співвідношення. Природно спробувати реалізувати квазібозонні оператори відповідно операторами народження і знищення деформованих (нелінійних) осциляторів, адже останні становлять добре вивчену область сучасної квантової фізики. У статті доведено, що такі деформовані осцилятори, які реалізують квазібозони, справді існують. Виведено необхідні і достатні умови для реалізації. Також доведено єдиність сім'ї можливих деформацій.