Алгоритм планування Round Robin (RR), що використовується для планування процесора, вважається компромісним щодо справедливості серед різних механізмів і дисциплін, які опікуються розподілом процесорного часу між процесами, що перебувають у черзі готових. RR, «першим прийшов — першим обслужений», високий пріоритет, «найкоротша задача першою» та інші алгоритми мають кілька недоліків під час роботи із системами реального часу та обмеженнями за кінцевими термінами. У реальних системах з розподілом часу обслуговування (поведінка) RR широко використовується.
Алгоритм планування Round Robin (RR), що використовується для планування процесора, вважається компромісним щодо справедливості серед різних механізмів і дисциплін, які опікуються розподілом процесорного часу між процесами, що перебувають у черзі готових. RR, «першим прийшов — першим обслужений», високий пріоритет, «найкоротша задача першою» та інші алгоритми мають кілька недоліків під час роботи із системами реального часу та обмеженнями за кінцевими термінами. У реальних системах з розподілом часу обслуговування (поведінка) RR широко використовується.
У статті представлено підхід до оптимізації квантових схем на основі мультиагентного навчання з підкріпленням (Multi-Agent Reinforcement Learning — MARL), у якому алгоритм MAPPO (Multi-Agent Proximal Policy Optimization — мультиагентна проксимальна оптимізація політики) поєднується з графовими нейронними мережами (Graph Neural Networks — GNN). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю зменшення кількості вентилів і глибини схем у квантовій компіляції задля підвищення стійкості до шумів та ефективності виконання алгоритмів на сучасних квантових пристроях. На відміну від традиційного одноагентного підходу запропонована архітектура MAQCO (Multi-Agent Quantum Circuit Optimizer — мультиагентний оптимізатор квантової схеми) дає змогу розподіляти завдання між агентами, що забезпечує кращу масштабованість, координацію та врахування локального контексту схеми. У дослідженні реалізовано процес оптимізації на основі еквівалентних перетворень із системи Quartz, що дає можливість зберігати функціональність схеми під час її спрощення. Експериментальна перевірка на тестах продуктивності з використанням вентильних баз Nam та IBM продемонструвала, що за допомогою MAQCO можна досягти кращих або зіставних результатів порівняно з сучасними оптимізаторами, такими як Quarl і Quartz, зокрема щодо зменшення глибини квантової схеми та загальної кількості вентилів і CNOT (CX) (Controlled NOT — контрольоване заперечення). У подальших дослідженнях передбачаються масштабування MAQCO на великі схеми, інтеграція ECC (Equivalent Circuit Class — клас еквівалентних схем) та ZX-перетворень, а також адаптація методу для апаратно-залежної оптимізації на розподілених квантових архітектурах з урахуванням топології та комунікаційних витрат.
Головною метою цієї кваліфікаційної роботи є закладення дослідницького фундаменту шляхом інтеграції квантових обчислень із класичними периферійно-хмарними середовищами для підвищення продуктивності в низці прикладних задач, які активно досліджуються науковцями. Квантові комп'ютери стають важливим інструментом в обчислювальній галузі, використовуючи принципи квантової механіки для вирішення специфічних задач, що наразі перебувають поза межами можливостей класичних комп'ютерів. Ця технологія має значні перспективи для розгортання у периферійно-хмарних інфраструктурах, де вона може забезпечити обробку даних із низькою затримкою та захищений зв'язок. Перший розділ присвячено аналізу умов успішного розгортання гібридних квантово-класичних периферійних хмар та обґрунтуванню вимог до всеосяжної системи оцінювання для забезпечення їхньої відповідності критеріям продуктивності. Запропоновано новий фреймворк для квантового бенчмаркінгу, що включає два окремі методи оцінювання показників затримки на основі рівнів квантової транспіляції на різних квантово-периферійно-хмарних платформах. У другому розділі спершу описано результати експериментальної валідації запропонованого фреймворку для периферійно-хмарного середовища, яку було проведено шляхом тестування кількох відомих і корисних квантових алгоритмів, потенційно ефективних у цій області, включаючи алгоритм Шора, алгоритм Гровера та алгоритм квантових блукань. За результатами тестування визначено оптимальний рівень транспіляції для досягнення максимальної продуктивності в квантово-периферійно-хмарних середовищах. Наведено критично важливі висновки щодо поточних та перспективних можливостей інтеграції квантових процесорів, які забезпечують всебічну оцінку їхнього потенціалу для підвищення ефективності периферійних хмар за мінливих параметрів, зокрема точності та рівнів транспіляції. У третьому розділі проведено аналіз ергономічні проблеми безпеки життєдіяльності розробника програмного забезпечення з точки зору охорони праці та безпеки життєдіяльності, розглянуто значення автоматизації виробничих процесів в питаннях охорони праці. згідно з нормативними документами з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Розглянуто долікарську допомогу при ураженні електричним струмом та інженерно-технічні рішення з охорони праці.
У сучасному світі, де квантові технології швидко розвиваються, традиційні криптографічні системи стикаються з серйозними викликами.Квантові обчислення здатні порушити основи сучасних криптографічних протоколів, таких як RSA і ECC, шляхом застосування алгоритмів, які можуть зламати ці системи за рекордно короткий час.Ця стаття присвячена аналізу впливу квантових технологій на криптографію, а також необхідності створення нових рішень для захисту інформації.Метою даного наукового дослідження є оцінка сучасного стану постквантової криптографії та виявлення нових підходів, які можуть забезпечити надійний захист інформації в умовах квантового прогресу.У роботі розглядаються такі напрямки, як криптографія на основі решіток, кодова криптографія, мультиваріантна криптографія та криптографія на основі хеш-функцій.Наукова і практична значущість цієї роботи полягає в тому, що вона допомагає зрозуміти виклики, які постають перед сучасною криптографією в умовах квантових обчислень, і пропонує можливі рішення для їх подолання.Методологія дослідження включає огляд літератури, аналіз існуючих криптографічних систем, а також оцінку їх стійкості до квантових атак.Основні результати роботи показують, що підходи на основі решіток та кодів мають високу стійкість до квантових атак і можуть бути використані для розробки нових криптографічних протоколів.Також було виявлено, що мультиваріантна криптографія, хоча і показує обіцяючи результати, потребує подальших досліджень для оптимізації продуктивності.Висновки дослідження підкреслюють важливість комплексного підходу до безпеки інформації в умовах квантового прогресу.Цінність проведеного дослідження полягає в його внеску у розвиток постквантової криптографії, оскільки воно не тільки визначає актуальні виклики, але й пропонує нові напрямки для майбутніх досліджень.Практичне значення підсумків роботи полягає в тому, що результати можуть бути використані для розробки безпечних інформаційних систем у контексті квантових загроз.Ключові слова: постквантова криптографія, інформаційна безпека, криптографія на основі решіток, кодова криптографія, мультиваріантна криптографія, квантові комп'ютери, криптографічні протоколи.Вступ.З розвитком квантових обчислень криптографія, яка є основою сучасної інформаційної безпеки, стикається з новими викликами.Сучасні криптографічні алгоритми, такі як RSA, DSA та алгоритми на основі еліптичних кривих, широко використовуються для захисту конфіденційних даних, онлайн-транзакцій та комунікацій в інтернеті.Вони забезпечують надійну безпеку завдяки складності факторизації великих чисел або вирішення дискретних логарифмів, що є обчислювально непосильними для класичних комп'ютерів.Проте з розвитком квантових обчислень постала загроза традиційним криптографічним методам, які вже кілька десятиліть використовуються для забезпечення інформаційної безпеки.Квантові комп'ютери використовують принципи квантової механіки, зокрема квантову суперпозицію та квантову заплутаність, завдяки яким вони можуть одночасно обробляти багато варіантів рішення задачі, що робить їх набагато швидшими для певних обчислювальних завдань, як, наприклад, факторизація великих чисел або пошук у великій базі даних.Потужність квантових комп'ютерів дозволяє зламати багато з існуючих криптосистем за допомогою алгоритмів Шора [1] та Гровера [2], що ставить
Хмельницький А.А. Спосіб трансформації нейронних мереж для використання в контексті некласичних обчислень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 121 – Інженерія програмного забезпечення з галузі знань 12 – Інформаційні технології. – Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, 2025. У дисертаційній роботі розглянуто проблему адаптації нейронних мереж до умов некласичних обчислювальних середовищ, зокрема квантових, нейроморфних та інших альтернативних парадигм. В умовах стрімкого зростання обчислювальної складності сучасних моделей штучного інтелекту та зростаючого інтересу до нових апаратних платформ постає задача розробки методів трансформації архітектур нейронних мереж, які б дозволяли ефективно переносити класичні моделі в нові обчислювальні контексти. Актуальність роботи зумовлена відсутністю формалізованих принципів інтеграції квантових перетворень у структури класичних нейронних мереж. Наявні підходи здебільшого ґрунтуються на емпіричних налаштуваннях без чіткого опису того, як параметризовані квантові операції впливають на стабільність, відтворюваність і продуктивність моделей на даних різної складності. Ситуація ускладнюється тим, що медичні набори даних є високоваріативними, містять значний дисбаланс класів і чутливі до перенавчання, що потребує пошуку стійкіших архітектур. Метою роботи є підвищення ефективності та стабільності систем класифікації зображень шляхом розробки методу трансформації нейронних мереж у гібридні квантово-класичні архітектури, придатні для використання в контексті некласичних обчислень. У роботі проаналізовано властивості типових некласичних обчислювальних систем, визначено обмеження, які вони накладають на структуру та функціональні елементи моделей машинного навчання. Для досягнення поставленої мети проаналізовано сучасні методи квантового та гібридного глибинного навчання, досліджено можливості використання квантових симуляторів у задачах опрацювання зображень, розроблено метод трансформації нейронних мереж на архітектурному, функціональному та реалізаційному рівнях, запропоновано конфігурації гібридних квантово-класичних моделей із квантовою згорткою як препроцесингом, а також експериментально оцінено ефективність гібридних моделей порівняно з класичними та проаналізовано вплив кількості квантових каналів і масштабу класичної основи на якість і стабільність класифікації. Розроблено та досліджено метод використання квантових перетворень як квантово-згорткового препроцесингу (quanvolution) для формування багатоканального представлення вхідного зображення. Масштабована архітектура HNN-QCn передбачає поєднання кількох паралельних класичних основ нейронної мережі (бекбонів), де кожен отримує окремий квантовоперетворений канал; для генерації квантових варіацій використовуються однокубітні обертання навколо осей Y, X та їх комбінації (RY, RX, RXY). Для узагальнення прогнозів, отриманих для різних квантових варіацій зображення, обґрунтовано застосування мажоритарного голосування (Majority Voting - MV) як завершального кроку формування фінального передбачення гібридної моделі. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше запропоновано комплексний спосіб побудови гібридних квантово-класичних нейронних мереж, який, на відміну від наявних підходів з інтеграцією квантової компоненти в одну фіксовану архітектуру, забезпечує системну трансформацію мереж на трьох взаємопов’язаних рівнях — архітектурному, функціональному та реалізаційному. Набув подальшого розвитку метод квантового препроцесингу на основі квантової згортки, який передбачає паралельне застосування кількох однокубітних обертань для формування множини додаткових каналів, завдяки чому квантово-індуковані ознаки виконують роль регуляризатора. Вперше сформульовано критерій доцільності застосування квантового препроцесингу залежно від масштабу класичної компоненти та вперше розроблено стандартизований протокол експериментального оцінювання, що поєднує стратифіковану перехресну перевірку, прогнозування на позатренувальних блоках (Out-of-Fold) і статистичний аналіз стабільності метрик. Експериментальні дослідження виконано на еталонному наборі даних загального призначення CIFAR-10 та прикладних спеціалізованих медичних наборах даних MedMNIST (BloodMNIST, PathMNIST, DermaMNIST). Показано зростання якості зі збільшенням кількості квантових каналів: для набору даних CIFAR-10 комбінована конфігурація HNN-5QC (YW4+O1) досягла значень точності (accuracy) 0.769±0.002 при значеннях AUC_micro = 0.964±0.022 та AUC_macro = 0.969±0.001, що перевищує аналогічні показники базової моделі. Також встановлено перевагу вибору класичного бекбону: на наборі даних DermaMNIST модель з основою LCNet050 стабільно переважає модель з основою MobileNetV3Small050 за показниками AUC (ΔAUC ≈ 0.02; AUC_macro 0.9540 проти 0.9340; AUC_micro 0.9585 проти 0.9381). Встановлено, що ефект гібридизації найбільший для компактних і середніх класичних архітектур, тоді як для великих компонент він суттєво зменшується; зі збільшенням кількості квантових каналів якість зростає до діапазону QC5–QC9, після чого спостерігається ефект насичення. Одночасно зменшується міжфолдова варіативність метрик, що підтверджує інтерпретацію квантовоіндукованої ознакової надбудови як регуляризатора, який підвищує стабільність і відтворюваність прогнозів. Практичне значення одержаних результатів полягає у формалізації підходу побудови гібридних квантово-класичних моделей та створенні відтворюваного експериментального потоку робочих операцій (workflow) для систематичного добору квантових трансформацій, кількості квантових каналів і класичних архітектур під конкретні задачі класифікації зображень із підвищеними вимогами до надійності. Результати дисертації отримано здобувачем самостійно: розроблено концепцію та принципи системної трансформації нейронних мереж, архітектуру HNN-QCn і схему багатоканального кванволюційного входу, реалізовано програмні засоби та проведено експерименти. Основні положення оприлюднено на міжнародних наукових конференціях (ICAIS 2024; ICTSM, Сінгапур, 2024) та опубліковано в наукових працях, зокрема у виданнях, що індексуються в Scopus (журнали AI та Computation), і у фаховому виданні України. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. У ній послідовно розглянуто квантові обчислення та інструменти штучного інтелекту, особливості класичних і некласичних обчислень для гібридизації, комплексний спосіб побудови квантово-класичних гібридних мереж, а також аналіз результатів експериментів з багатоканальною кванволюцією, масштабуванням архітектури HNN-QCn і впливом вибору класичної основи.
У роботі запропоновано гібридний квантовий генетичний алгоритм (Hybrid Quantum Genetic Algorithm, HQGA) для задач функціональної оптимізації. Всі базові оператори реалізовано засобами квантового комп’ютера, а допоміжні обчислення, як то функція пристосованості та пошук найкращої особини популяції виконуються на класичному комп’ютері. Для організації еволюційного процесу використовується томографія квантових станів – відновлення амплітуд імовірності стану кубіта за результатами вимірювання його квантового ансамблю. Проведено моделювання HQGA за допомогою середовища IBM Qiskit з використанням ідеального симулятора AerSimulator та моделей реальних квантових комп’ютерів (FakeMarrakesh, FakeBrisbane, FakeKyoto тощо). Показано, що він забезпечує швидку збіжність при невеликих розмірах популяції, перевершуючи класичні генетичні алгоритми за швидкістю та точністю при невеликій кількості ітерацій. Аналіз впливу параметрів симуляції (шумові моделі реальних квантових комп’ютерів) підтвердили стійкість методу до апаратних обмежень сучасних квантових пристроїв IBM та квантових помилок.
В роботі досліджено квантові алгоритми консенсусу та Byzantine-узгодження в контексті розподілених квантово-мережевих систем. Обґрунтовано доцільність використання квантової заплутаності як додаткового ресурсу координації між вузлами, що дозволяє підвищити стійкість протоколів до відмов і зловмисних дій. Розглянуто гібридні квантово-класичні механізми узгодження, які поєднують локальні квантові операції з класичним обміном повідомленнями. Визначено ключові науково-технічні виклики, зокрема забезпечення масштабованості, формальної верифікації, стійкості до шумів та оптимізації комунікаційної складності протоколів у квантових мережах нового покоління.